Над чим думав

Малий хлопчина як не плаче,
Він тата просить, умоля,
Щоб розв’язав йому задачу —
Вона таки трудна була.

А тато не скриває глуму.
— Ого! Я бачу, ти хитряк.
Чи ж ти хоч сам над нею думав,
Чи, може, спав, немов байбак?

Розкрив свій зошит син і каже:
— Які вони пішли трудні...
Над нею думав я. А як же!
Уже мерещиться і в сні.

А батько в ці слова не вірить,
Запитує: — При чім тут сни? —
Стоїть, нагнувсь, у зошит зирить.
— Над чим ти думав, поясни?

Синок поглядує в задачу,
Скрививсь, потилицю шкребе.
— Вирішував, кого з вас краще...
Просити: діда чи тебе.