Молода дочка всю зиму З парубком стрічалася. Мріяла, манила в прийми — Так життя складалося. Пакувала до комода Рушники і скатерті І нарешті вже про згоду Запитала в матері. — Клином світ зійшовся, боже! — Мати їй одказує. — Я його терпіть не можу. Отака оказія... Він противно й старомодно Так мене улещує, Так набрид, що я вже згодна Стать для нього тещею!..
