Інтимна розмова

Гриць веде тендітну Емму
На дніпрові схили:
— Придивись, як тут приємно,
Люба пташко, мила...
Простягли химерні тіні
Верби кучеряві,
Ллються співи солов’їні
На похилі трави...
Завернім на цю алею,
Сядьмо під осику...
Будь дружиною моєю,
Еммочко, довіку.
— Це я чула, — каже Емма. —
Все цілком природне.
Не роби з цього проблеми,
Я давно вже згодна.
Не чаруй мене словами,
Говорити годі.
Ти приходь до тата й мами
І проси в них згоди.
— Зрозумій мене з півслова, —
Шепче Гриць до Емми. —
Не про те йде зараз мова,
То вже — інша тема...