Оце гласність!

Кореспондент запитує в їздового Сови:
— Скажіть, а як до гласності та ставитеся ви?
Сова йому у відповідь:
— Хороша справа це,
Дає вже гласність пагони, як гарне деревце.
Тепер ти правду-матінку любому в очі ріж,
Бо йде в минуле час отой,
Бо то було раніш...
Ось перший приклад, збори в нас, —
продовжує Сова. —
Сиділи всі і слухали.
Балакав голова.
Як завжди, не відступиться ніколи від свого.
Чи так. Чи ні. Байдуже все, а буде по його.
Сьогодні ж ні. Не ті часи.
Він нас уже не вчить.
Тепер балакаємо ми, а голова мовчить.
Ось бачите: і раді ми, що всяк своє сказав.
А голова? Все, що робив, те й робить мовчки сам.