Володимир Даник

Тимчасово

— Як вага, звиняйте... зайва, —
Б’є Іван себе у груди, —
Ну, то це... не дуже файно,
Вас ніхто хвалить не буде!

Тільки думка ця Кіндрату —
Не вогнем... Ледь чутним димом!
— Треба всіх гладких вважати —
Тимчасово не худими...