Ніби метро

Ще темно… Ранок мов тривожна нота.
Отож і ситуація проста.
Не вперше вже — Микиті на роботу,
А Гриць, бач, тротуари підміта.

То ж діючи упевнено й розлого,
Буденні підсумовує думки.
Хоч і пенсіонерствує потроху,
Але і підпрацювує таки.

То й у Микити інтерес гарячий,
Хоч і проблем, як хмар під час грози:
— То як усе ж працюється, козаче,
У ці тривожні, нелегкі часи?! 

А Гриць, хоч і трапляються досади,
Відразу ж, озирнувшись навсебіч:
— Питаєш, як працюємо?! Завзято...
Ніби метро у новорічну ніч!