Забудьки

На новоріччя їду я,
Веселий, як і всі.
Про се, про те розпитую
У водія таксі:
— Як їздиться-катається?
За день, що промине,
Чи щось таке трапляється —
Розважливо-смішне?..
— Всього бува... — всміхається
Мені таксист-водій. —
Чого лиш не трапляється...
Ось вам одна з подій.
...Подружжя, вкрай схвильоване:
— Таксі! Таксі!.. — гука. —
В тролейбусі... свойого ми
Забули малюка!..
Навколо них з’юрмилися
Допитливі жінки:
— Що тут?..
— Маля згубилося...
— Ну й нинішні батьки!
Вона стоїть — розказує,
У джинсах, з рюкзачком,
Косметику розмазує
Тендітним кулачком:
— Ми речі обдивилися —
Сумки усі при нас,
Ніщо не загубилося...
І раптом спохопилися:
А де ж це наш Гервась!
Нема ніде — ой, лишенько!
Як тут не зрозуміть:
В тролейбусі залишився
Синок наш!.. Доженіть!!
Кажу я батьку й матері:
— Кінчайте це виття!
Подумать можна: гангстери
Поцупили дитя!..
...Дав газу, й всі — позаду нас.
Вдалося наздогнать.
Яка ця зустріч радісна
Була — й не передать!
Батьки в тролейбус вскочили,
Малюк до них припав:
— Гервасику! Наш хлопчику!
Знайшовся — не пропав!
Щасливі і розчулені
Такі були усі,
Що з радості забули, ось,
Всі речі у таксі!..