Учителька

Наче бджоли, машини гули —
Людним стало полечко.
Шефи з міста в радгосп прибули
В поміч — на прополочку.
Лиш пройшли вони
          наш інструктаж,
Покінчили з куривом —
І зацюкали сапками, аж
Піднялася курява.
А один інженер-дивак
Сапку взяв — питається:
— Покажіть мені,
         дівчино, як...
Як вона вмикається?..
Я «показую», поряд іду
У промінні сонячнім.
— Ви рубайте, — учу, —
                     лободу
Й залишайте соняшник!..
Він молотить,
        немов на току,
Потім, лоба витерши,
Каже:
— Мріяв давно отаку
Мати я учительшу.
Я не зважила на комплімент,
Тільки серце тануло,
І в очі його на момент
Симпатичні глянула.
Чую голос, немов крізь туман:
— Звати вас як?
— Любою.
І незчулась, як я не бур’ян —
Соняхи вирубую...
Нам сигнали юрба подає.
Кажуть, поле ми
Просапали, незчувшись,
          своє —
Вже толоку полемо...