«Тягач»

Федір прізвисько «тягач»
Виправдати прагне:
Де погано що лежить —
Все додому тягне.
У ковбасному цеху
Працював «умілець» —
Мов у панцирі ходив
Із ковбасних кілець.
Як було додому йде,
Припасе ломаку,
Бо смачний ковбасний дух
Чують всі собаки.
Од проклятих не втаїш
Апетитну ношу:
То порвали піджака,
Інший раз — холошу...
Через псів оце Федько
І змінив роботу —
Ходить з лантухом тепер
Він до рибзаводу.
Все б гаразд. Але одне
Знов псує погоду:
Псів нема — тепер коти
Не дають проходу.
Од воріт заводу аж
До його садиби
Вслід біжать коти, нявчать:
Чують запах риби.
В двері шкрябають вночі...
Здавсь Федько морально,
Перейшов на комбінат
«Меди натуральні».
Йде з роботи — пре Федько
В сумках по макітрі.
Раптом... Що це? Ой-ой-ой!
Напад із повітря!
Налетів на Федьку рій
Бджіл, мабуть, із триста.
Люди чмихали:
— Артист!
Ач як ріже твіста!
Не до жартів лиш було
Федьці-медоносу.
Враз щоку йому здуло,
Закруглило носа.
Вмить змінились у Федька
Всі портретні дані
(Був би, певно,
Перший приз
В клоунськім змаганні).
Привселюдно так Федька
Бджоли «розкусили»,
Що його на комбінат
Більше не пустили...
З того часу став Федько
Обачнішим. Годі!
І притулок він знайшов
На автозаводі.
Повиносив запчастин
І продав немало,
І радіє, що нема
Запаху в металу.
Помиляється «тягач»:
Запах тут відчутний —
Пахне все оце Федьку
Лавою підсудних.