Похваліть Степана!

Гей, розносьте славу, вітри!.. —
Йде Степан з роботи гордо:
Перший раз замість півлітри
Він несе додому торта!
Слово дав Степан: дружині
Всю зарплату віддавати.
То ж бо й жде, що буде нині
Весь проспект аплодувати.
Він же став зразковим мужем —
Не піддавсь спокусам чорта!..
Чом же всі такі байдужі?
Чи ніхто не бачить торта?
Та протріть же очі, братця!
Та хіба ж помітить важко?!
Ось він — торт за два п’ятнадцять —
По «руб сім» було б дві пляшки!..

Це ж бо — подвиг, що й казати!
Похваліть Степана, друзі!
Він знайти підтримку мусить...
А не то, боюсь, з досади
Тортом цим Степан... закусить.