Не до сну

— У кого це, Філате,
Ти перейняв фасон:
Лиш вдома в крісло сядеш —
Враз поринаєш в сон? —
З легесеньким докором
Дружинонька пита.
— Раніш я спав на зборах, —
Філат відповіда. —
Було їх в нас немало,
Проводив, хто хотів.
Президія дрімала,
А зал — і поготів.
І навіть хто по чину
Мав пильнувати — й ці
З відкритими очима
Куняли, як зайці.
Я відключавсь чудово,
Бо знав, як двічі два,
Причесані промови,
Припудрені слова,
Ловив лиш вухом звуки,
Щоб мить не пропустить:
Коли підняти руку
І вчасно опустить.
Сни бачились прекрасні:
Пляж, моречко шумить...
Та, ось з’явилась гласність —
І сон пропав умить.
Вітри перебудови
Розбурхали актив, —
На зборах всі промови
Тепер, як детектив!
Бо прагнуть всі про діло
Сказать товариші —
Про те, що наболіло,
Що рветься із душі.
Нам’яти можуть чуба
І лисому — авжеж!..
То ж нині, моя люба,
На зборах не заснеш!