Липа для Пилипа

Як липи саджали у мікрорайоні,
Дзвонила квартальна і в двері Пилипу.
Пилип лиш почухав лопати-долоні,
Дружину затримав:
— Сиди там!.. Без скрипу...

Ті саджанці всохли б в спекотну погоду —
Листки в кулачки вже стискали від болю...
З квартир люди в відрах носили їм воду, —
Пилип із вікна нахіхікався вволю.

— А, може, і ми... хоч якесь там відерце?.. —
Дружина йому заїкнулась несміло.
Пилип кулаком волохатим утерся:
— Ще рано... Попереду буде в нас діло!..

Коли ж зацвіли під балконами липки,
П’янкий аромат їх до кухні долинув, —
Пилип, приліпивши носяру до шибки:
— Пора!.. — пробасив.
І, узявши драбину,
З жоною тихесенько вийшли чуть світ —
Обдерли в мішечки весь липовий цвіт.

Живуть серед нас липкорукі Пилипи, —
Їх тягнуться лапи не тільки до липи!