Дивак з дворової команди

Під сузір’ям Козерог
Народивсь Микита:
Тільки й зна: торох! торох!..
В доміно гатити.
В жінки вже бракує зла,
Ледве чутно стогне:
— Кинь ти вже свого «козла»,
Хай тобі він здохне!
Вільний час весь убива...
Хекне ж і відпустка.
Вже у тебе й голова,
Наче «дупель-пусто»!
За столом і ночувать
Радий просто неба!..
Бачить жінка: рятувать
Чоловіка треба.
Щоб Микиту від «козла»
Якось одірвати —
В Крим путівку узяла
До пансіонату.
Упирався, не хотів,
За стола хапався.
Вговорила — полетів...
З Ялти обізвався:
— Що мене в цей рай ти все ж
Виштовхала з дому —
Вдячний, мила, я без меж
І тобі, й профкому!
Тут троянди скрізь цвітуть,
Море, кипариси...
А який великий тут
В клубі телевізор!
Я аж свиснув:
— Ну і ну! Телевізорище!
В нім екран — на всю стіну,
Мого зросту вище...
— Очі ти б хоч там роззув! —
Лист прийшов від Катрі. —
То ж ти, мабуть, вперше був
У кінотеатрі!