Півень у гаю

Потрапив Півень навесні до гаю,
    А там співці усі
    На різні голоси,
Немов на кущовому огляді, співають, —
Усе довкіл до сходу сонця звеселяють.
«Ну й дисгармонія! — сказав тоді Горлач, —
    Хоч сядь та й плач:
Второпати ніяк не можна,
Виводить що пташина кожна.
Та й голоси у них якісь пискливі.
    Он в нашому дворі
    Мої друзяки-піснярі
Аж світ дивують у вокальному пориві.
Бува, як загелгоче бас Гусак —
То й рота на цей спів роззявить всяк.
А як альтом закряче Качка,
Неперевершена співачка,
То сам захочеш взять найвищу ноту,
Забудеш на весь день і про роботу.
    Коли ж усім
Напрочуд гармонійним звукам цим
    Ще забелькоче в унісон
    Наш незрівнянний баритон,
    Шанований всіма Індик, —
То хай естради ти не слухав зроду,
Все віддаси за цю модерну насолоду».

Який у кого глузд, така й оцінка моди.