Задумався старий Вовчисько: — Уже недобра старість близько. Я перед смертю якось мушу Гріхи спокутувати й душу. І буду чисту совість мати, Як стану сіно лиш жувати. Попробував. Не лізе й квит. — Це щоб жувать його з козою, — Міркує Вовк. — Ще й з молодою, То появився б апетит...