В подвір’ї Клима — яблуня крислата. На ній висять граблі, коса, лопата. Відро з піском, а поруч — повне глини, І невідомо з чим старі торбини. Ще й гойдалка — хай бавиться маля. А літечком прив’язують теля... Весною, коли сонечко засяє, Клим яблуню ту лаять починає: — І що воно за дерево пусте! Вже котрий рік не родить й не цвіте.
