Забрів знічев’я півень у садок, І там почув Зозулин голосок: — Привіт горластому! Недавно я читала — Як наші предки ваших вихваляли. А я не та. Твій спів, скажу відверто, Це крик Кози, яку хотять роздерти... — — А твій який? Твій спів тепер, дивачко, Немов скрипіння престарої тачки, Або гарби, якщо сказать точніше... Нащадки, видно, теж не розумніші.
