— Ну й молодець! — Хвалив Рябко Щеня, — Ану вкуси, Ану вкуси Коня. Отак його: За хвіст зубами — клац... Рвонулося Щеня, А Кінь копитом — бац. Заверещало, впало і... здиха, А де ж Рябко? Сховався од гріха.
