Сміявся Заєць в лісі до знемоги, що в Їжака такі короткі ноги: — Ой, кривулята! Зо сміху помреш! Ти ж і від цуцика, напевно, не втечеш, а що, якби — вовків на тебе зграю? Всміхнувсь їжак: — Ну, за вовків не знаю, а от біжить лисиця навпрошки... Держись, куцак! А я тут подрімаю. — І розпустив спокійно колючки. * * * Мораль? Хіба що — замість епілогу: небіжчик мав, їй-право, довгі ноги!
