Коли вечірняя година палала сотнями заграв, він пальці клав на піаніно і низько голову схиляв. Він думав: — Хай тече широко моя мелодія нова, нехай пробуджує неспокій в душі у кожного вона! Нехай в серця, як молот, буха, нехай кипить, неначе вир!.. Сусіди затуляли вуха і вилітали із квартир.
