Весняні настрої

Панько Панькович Тепловій —
взірець порядності і такту —
спішив на пост службовий свій,
на трудову, сказати б, вахту.

Спішив, радів: весна кругом!
Сміється голубінь прозора...
Забіг на хвильку в «Гастроном»
купити пачку «Беломора».

Забіг і жде. А продавця
нема й нема. Ідуть хвилини...
Сховав Панькович гаманця
і показав торгівлі спину.

Примчав у відділ, всіх зібрав —
і тут же, на п’ятихвилинці
він щось таке різке сказав
одній поважній, літній жінці.

Та тільки й вимовила: «Ех!..» —
і, стримавши сльозу зрадливу,
у свій попрямувала цех,
чи то — в майстерню «Індпошиву».

Там, щось прикинувши так-сяк,
костюм на диво змайструвала:
холоші вшила у піджак,
а рукави в штани втачала.

Поглянувши на виріб цей,
охоплений первісним жахом,
снарядом вилетів з дверей
клієнт — годинникар за фахом.

І хоч в цей день — стою на тім! —
не пив ні краплі він горілки,
але в будильнику однім
узяв та й переплутав стрілки.

А як вечірня впала мла,
з роботи їдучи додому,
будильник в майстра узяла
одна дівчина з «Гастроному».

Ремонт на користь послужив,
як то неважко здогадаться:
будильник дівчину будив
за ніч, либонь, разів зо двадцять.

Наславши сотні болячок
йому за отаку турботу,
вона — торох його в куток! —
і знов проспала на роботу.

А вранці йшов у відділ свій
взірець і витримки, й порядку —
Панько Панькович Тепловій.
Спішив, радів...
                 Читай спочатку!