Гусак вгодований, загледівши Орла, що всівся ген аж на гірській вершині, сичав здратовано: — Овва! Що за часи настали нині? Вже ж я немолодий, а й до цього часу гусей пасу, а цей ледь-ледь як вбивсь в колодочки — і вже під хмарами гніздо собі звиває! Отож недарма ходять балачки, що він десь дужу руку має! * * * А теє бідоласі й невтямки, що не в руці чиїйсь Орлова сила, а в тім, що — дужі крила.
