Василь Білоус

Контактери

Відпросився чоловік
У жінки Тетяни.
Каже, зустріч призначили
Інопланетяни.

Взяв новий костюм, кашкет —
Просто фантастично!
Каже, будем спілкуватись
Ми телепатично.

Щоб не влізти у халепу
(Гості прямо ж з неба!),
Каже жінці, грошенят
Йому трохи треба.

Тут розчулилась дружина,
Схованку відкрила...
Як поводитися чемно,
Довго говорила.

Гроші взяв він — і до кума:
— Пішли до «тарілки»...
Замовили в барі закусь
Й дві пляшки горілки.

П’янка була довга-довга,
Як пісня собача.
Як поглянули на небо —
Два місяці бачать.

Поцілунки слали в небо
«Брату молодому».
А як стало вже троїтись,
То пішли додому.

«Контактери» аж до ранку
Брели по болоті.
Біля дому перегнулись
Обидва на плоті.

Спантеличена дружина
Тут їх і зустріла.
Як побачила таких їх,
То отетеріла:

— Чом замурзані костюми?
Де ваші кашкети?
— Вибач, люба, ми із кумом
Випали з ракети.