На Цвях,
що зі стіни стирчав,
Взяли й повісили Картину.
— Це неподобство! —
Цвях почав, —
Це за яку ж таку провину?!
— Гей, Цвяше, годі далебі, —
Озвався хтось, —
чого кричати?
Гордився б краще, що тобі
Шедевр довірили тримати.
— Шедевр? Ну й що?
Хто він такий?
Уліз по блату, очевидно...
Кому він здавсь, шедевр якийсь,
Коли за ним...
мене не видно!