Вовк і Заєць

Вовчисько в Зайця ікла запустив. 
(Таке, на жаль, подеколи буває). 
Та, вгледівши людей, заголосив: 
— Пусти-и! 
             Рятуйте! 
                     Заєць Вовка убиває! 
— Чи ти не збожеволів, не здурів? — 
Хтось обізвавсь. 
— Чого роззявив пащу? 
Ти ж сам на нього кинувся ні за що! 
Та й хто повірить завиванням диким, 
Коли злодюги більшого нема. 
Поглянь лишень на себе, 
Недарма 
В крові завжди і пазурі, і пика! — 
Почувши те, Вовк випустив Зайчиська, 
Ошкірився, очима люто блиска. 
— Даруйте, — каже, — коли що на так: 
Я вчивсь 
У заокеанських розбишак!