Йде в листвяній завірюсі Лісом мавпа. Мавпеня То відстане від матусі, А то знов наздоганя. Раптом ніби остовпіло: Побачило віддаля Биті пляшки... Обгоріле І потрощене гілля. — Ой, — гука, — тікаймо! В лісі Бились дикі кабани. Ти-но тільки подивися, Що накоїли вони!— А матуся: — Ні, синашу, То не дикі кабани, Люди то... Нащадки наші... Розважались тут вони!
