Уздрівши в роздягальні діда, Штовхнув я друга Тимоша: — Дідусь цей древній — мій сусіда, У нього ангельська душа! Завжди до кожного ласкавий, Нам з нього приклад брати слід! — Всміхнувся друг єхидно: — Браво! То ж люта кобра, а не дід! На мене вранці як наскочив, Горланив, ніби сто чортів. Я думав — видряпає очі! Пальто давати не хотів... — То, може, ти його обидив? — — Напроти, побажав добра. Сказав: «Працюєте ще, діду? А вам на пенсію пора!»
