— Чому в тебе, любий друже, Обличчя побите? — Ет... — промовив той байдуже, — Довго говорити. В магазині, що на розі, Продавали фарби. Я підходжу, Аж наперед Пре якийсь нахаба. Я кричу: «Стать в чергу треба!» — Ну, звісно, зчепились. Він — по зубах, Я — по ребрах!.. З годину з ним бились. — І ніхто розборонити Не міг вас, «героїв»? — А хто б же міг, коли в черзі Було нас лиш двоє?!
