Шавка і Гарбуз

Заморська Шавка десь дістала
Гнилого Гарбуза.
Вона з ним бігала, кричала,
Мов недорізана коза:
— Нарешті, я при справжній силі!
Тут стільки смороду і гнилі,
Що вистачить за котрусь мить
Всіх на землі передушить,
Якщо його розбити!.. —
Та от біда:
Куди не кинеться Руда —
Не в силі те зробити:
Ніхто й ніде їй не дає
Той скарб на землю кинуть.
— Ах, так! То інший план ще є —
Нехай усі загинуть!
Пускаю в небо свій вантаж
І сонце геть збиваю!
Це не погроза, не шантаж:
Дивіться, запускаю! —
Гарбуз підкинула і жде:
От-от весь космос трісне!..
Та тут Гарбуз як упаде,
Її у лоб як свисне!
То був для Шавки справді жах —
Померкло сонце їй в очах.
А іншим світить, як світило...

Можливо, Шавка зрозуміла,
У чому сила?