Вимогливість бюрократа

Доручення начальник дав
Працівнику новому,
Щоб він йому підготував
Листа до головкому.

Тому ж черкнуть подібний лист —
Раз плюнуть — легко й живо!
А зараз виявить свій хист
Хотілось особливо.

Скінчив і перевірив знов,
А чи нема недбальства,
І, певний успіху, пішов
З листом тим до начальства.

— Що? Написав уже? Ну-ну,
Поглянем на старання! —
Начальник усмішку ясну
Змінив на здивування.

А прочитавши до кінця,
Пробурмотів: — Дурниця!
Все, до останнього слівця,
Нікуди не годиться! —

І тоном строгим, керівним
Він став повчати далі,
В повітрі пальцем вказівним
Виводячи спіралі:

— Розгін потрібно взять отак,
Ось так — клинки підбити,
Отакечки — закинуть гак,
І ось як — закруглити.

Та працівник не зрозумів,
Чого від нього хочуть.
Спитав у співробітників,
А ті лише регочуть:

— Це, мабуть, він фасон трима,
Показуючи штату,
Що тямить щось і недарма
Одержує зарплату!..

— Так о-он що! — той протяг баском,
Усе збагнувши, звісно,
І вже нічого з тим листом
Не став робить навмисно.

А через день відваживсь він,
Набравшися зухвальства
Того листа, без всяких змін,
Знов понести начальству.

Подав він списані листки
Ще й уклонився гречно:
— На ваші мудрі вказівки
Я зважив, безперечно.

Листа начальник прочитав
І вже, як перш, не ганив,
А, посміхнувшися, сказав:
— Їй-богу, непогано! —

Всміхнувсь ще й лисину потер:
— Скупий я на похвали,
Однак скажу, що ви тепер
Як слід попрацювали!