Приємний сон з неприємними наслідками

Шістдесятилітня Е. Норріс із Лоуер Еддіскомбе роуд,
Кройдон, перебуває зараз в госпіталі, де поправляється
від наслідків приємного сну.
(Із лондонської газети «Рейнольдс ньюс»)
Скільки років пронеслося,
Як скінчилася війна,
Тільки ж в Англії і досі
Голоднеча не мина.

Обіцяли лейбористи
Вже на виборах не раз:
— Буде всім і пить і їсти,
Оберіть-но тільки нас.

— Буде м’ясо, буде сало,
Будуть груші на вербі, —
Не моргаючи, брехали
Консерватори й собі.

Обирали тих і других, —
Виявляється ж, вони
Не народу вірні слуги,
А прислужники війни.

Б’ють поклони перед янкі
Й, зуби шкірячи на мир,
Більше думають про танки,
Ніж про м’ясо, а чи сир.

От чому і джеки й томи
Страви пробують м’ясні
Не в їдальнях і не дома,
А хіба лише у... сні.

Леді Норріс теж приємний
Сон приснивсь: немов вона
Соковитий, довоєнний
За столом біфштекс вмина.

Уминає скільки духу,
Аж спітнів у неї лоб,
Що, здається, і за вуха
Не відтяг її ніхто б.

Їла, їла й захотіла
Випить чарочку вина,
Раптом в роті защеміло
І... прокинулась вона.

Попливли в очах кружала,
І застряв у горлі крик.
Жах який! Вона жувала
Не біфштекс, а... свій язик!..

Це не вигадка поета,
Не фантазія — клянусь!
Факт наводить цей газета,
Що зоветься «Рейнольдс ньюс».

Заодно повідомляє:
Леді в госпіталі, де
Порошки щодня приймає
Й на поправку ніби йде.

Побажаймо ж їй скоріше
Справді видужать та так,
Щоб була вона пильніша,
Щоб тонкіщий мала смак;

Щоб від чорного червоне
Научилась розрізнять,
Щоб ніякі моррісони
Не могли її приспать.