Про хрест

1

У незапам’ятну, у сиву давнину
Він був простим приладдям дерев’яним:
Допомагав він людям, тьмою гнаним,
Видобувати іскру вогняну.

Тому в первісну віру не одну
Ввійшов він символом життя жаданим,
Пізніше напустив він християнам
Містичного ув очі туману.

Людей віками мракобіси вчили
Нести свій хрест до самої могили,
Щоб раб довіку панові корився,

Щоб скореним ішов і в небуття.
Так, поступово, з символу життя
У символ смерті хрест перетворився.

2

Щоб догодить всеможному Христові,
Заради вінценосців і владик,
Під плач жіночий і дитячий крик
Ішли на бій і русі, й чорноброві.

Ішли рожевощокі і здорові,
Щоб скласти буйні голови навік,
Щоб сині плеса повноводих рік
Забагряніли від людської крові.

І скрізь шляхами грізними війни,
Через окопи й стоптані лани,
Крізь дим пожарів і крізь трупів сморід

Завжди ішли до чорної мети,
Як рідні й нерозлучні два брати,
І меч, і хрест криваві поряд.

3

В чиїх ручищах він не побував —
Корон і тронів вірна охорона,
Надійна від очей людських заслона,
У мастаків брудних і темних справ!

Це він криваві вчинки прикривав
І папи римського, й попа Галона!
Слугує він воякам з Пентагона,
Як Гітлеру недавно слугував.

Та з кожним днем все більше й більше люду,
Знімаючи з очей своїх полуду,
Розпізнає облуду і обман.

Бо вже в найдальших закутках світає
І землю сонце правди осяває,
Розгонячи і морок, і туман.