У зоряні літні ночі Закохані хлопці красуням Чого лиш не обіцяють! Жодного, мабуть, немає, Котрий не клявся б, що з неба Зніме руками своїми Зірку найяскравішу І піднесе в подарунок, Немов золоту діадему, Обраниці серця свого... Та як не клянуться, одначе Ніхто з них іще ні разу Слова свого не дотримав. І, може, це навіть на краще. Інакше б на небі нічному Жодної зірки ясної Давно б уже не зосталось...
