Хлоп’ятка про татка

Щебетали дітлахи —
Хлопчаки й дівчатка.
Хто — матусю вихваляв,
А хто — славив татка.
Та підвівся тут Сашко,
Аж тремтить сердешний:
— В мене тато не герой,
А страшко справдешній.
Уночі на сто замків
Запира квартиру
Ще й під голови кладе
Гострену сокиру.
— Що сокира! — скочив Стась, —
Звечора до ранку
Мій татусь на лежаку
Обніма берданку!
— А моєму татусю, —
Вирвалося в Гриця, —
Від страху не помага
Навіть і рушниця.
Тільки матері нічна
Випадає зміна,
Зразу ж татко спати йде
До сусідки Зіни...