Кар’єрист у відставці

Він доскочив посад високих
І, як часто з людьми бува,
Швидко в нього від того скоку
Закрутилася голова.

І хоч був він тупий, мов ступа,
Та, добувшись великих прав,
Удавати із себе пупа
Усієї землі почав.

Але от за його зазнайство
Накрутили йому хвоста
І, потурений із начальства,
Залишився він без поста.

І хоча на душі досада,
Та надій він не губить, ні:
— Буде в мене нова посада,
Буду знову я на коні!

Ходить гордо, ставніш буй-тура,
Упирається, мов ішак:
— Урятує номенклатура,
Я ж фігура, а не пішак!

Як же так — рядова робота?
Подавай йому керівну!
Глибше й глибше вгруза в болото
У міщанську трясовину.

І живе на платню дружини
Дармоїдом і рік, і два,
Натискає на всі пружини,
Скрізь доводить свої права.

Скарги шле без кінця і краю,
Ходить він у райком, в обком,
І благає, і вимагає,
І розмахує партквитком.

Бо нічого не зна святого,
Навіть сором утратив свій,
Бо й партійний квиток для нього —
Тільки пропуск на пост новий.