Болільників — старих і юних — Я знав можливості і смак, Тому й не міг збагнуть ніяк? Чом краще місце на трибунах Займа шмаркатий дошкільник. Отож я й вирішив спитати, Де взяв він гроші на квиток. — Не я купляв його, а тато, — Він відповів мені завзято? Немов казковий колобок. — А де ж твій татонько свідомий? — Спитав я знову хлопчака. — Він зараз метушиться вдома І гримкотить гучніше грому, Цього шукаючи квитка.
