Гастролер

— Ну, куди ж ти? Хоч поїж! —
Умовля щодня дружина,
Та слова одні і ті ж
Чує в відповідь незмінно:
— Що ти, що ти! Схаменись!
Поспішаю. Стільки діла!
Дев’ятнадцять в нас артілей,
Я ж один — хоч розірвись!.. —

У артіль примчить
І враз:
— Як іде в вас косовиця?
— Та неначебто гаразд,
А проте самі дивіться.
— Що ви, що ви! Хай колись,
Іншим разом. Стільки діла!
Дев’ятнадцять в нас артілей,
Я ж один — хоч розірвись!.. —
 
Записавши щось в блокнот,
Далі мчить.
— Ну, як із планом?
— Та нічого. Тільки-от
Молотьба в нас... Мо’, поглянем?
— Що ви, що ви! Хай колись,
Іншим разом. Стільки діла!
Дев’ятнадцять в нас артілей,
Я ж один — хоч розірвись!..

. . . . . . . . . .

Бідолаха!
Стільки діла,
А робити одному!
Може, й справді не під силу
Служба випала йому?