Донос на веселку

Веселка в небі голубому
Ще тільки-тільки-но заграла,
А вже комусь не до вподоби,
Вже хтось безбарвні очі мружить,
Зашторює в кімнаті вікна,
Сіда мерщій за стіл дубовий
І під зеленим абажуром
На сніжно-білому папері
Буро-коричневим чорнилом
У канцелярію небесну
Пречорний шкрябає донос.
Мовляв, ну як вона посміла,
Коли і радіо й газети
Погоду хмарну обіцяли
З дощами, зливою й грозою,
А про веселку в тих прогнозах
І мови навіть не було!
Вона ж, ні в кого не спитавшись,
Заграла в небі самовільно,
Чим кинула, я в цьому певен,
І на синоптиків радянських,
І всю науку вітчизняну
Підозри й недовір’я тінь.