Будуть пам’ятати

Поздоровивши зі Спасом,
Піп очима всіх обвів
І хрипким, пропитим басом
На гульбу благословив.

— Пригощайте, чим хто може,
І здорових, і калік,
Щоб усі ви день цей божий
Пам’ятали цілий рік.

Що робилось після того —
Не списати і пером.
І старого, і малого
Пригощали всім селом.

Перехожих частували,
Частувалися й сами.
Жирні гуси пропливали
І підсмажені соми.

І пішли чарки кружляти
За здоров’я й упокій,
І пішов, пішов гуляти
По селу зелений змій.

А де чарка, там і сварка
Й зразу ж бійка виника.
Взяв Карно за барки Марка,
Клим — за бороду Левка.

Вдарив Гнат Оверка в пузо,
А в потилицю — Кіндрат.
Кум Овсій Омелька туза,
А Демида — рідний брат.

Дід Маркел рахунки зводить
Із гладким рахівником —
Спину й поперек скородить
З тину вирваним кілком.

Ухопив Гордій штельвагу,
Зот оглоблю ухопив
Та й показують відвагу —
Йдуть в атаку на бабів.

Гнівно блиснувши очима,
Хустку скинувши з плеча,
Кочергу схопила Хима,
А Мокрина — рогача.

Не відстала й тітка Векла,
І невістка Супруна...
...Так точилася запекла
Цілий день в селі війна.

Так миряни з перепою
Перебились, мов півні.
Результати ж бійки тої
І печальні, і сумні.

Перебита в Гната спина,
Трьох зубів позбувсь Петро,
А в завгоспа Северина
Переламане ребро.

Тимофія і Трохима
Ледь водою відлили,
А Харко, Хома і Хима
Богу душі віддали.

Піп тепер гордитись може —
Більш ніж правду він прорік:
Будуть люди день цей божий
Пам’ятати цілий вік.