Бравий янкі-офіцер, Був, мабуть, не без химер. Для розваги, чи для, тику, Уподобав раптом він Мавпу рижу, плоскопику, Що привіз із Філіппін. Уподобав неспроста, Бо завсіди мавпи та На прийомах, на банкетах Буйний захват виклика. Як же! Палить сигарети, Дим колечками пуска! Дудлить віскі, ніби воду, Не дає жінкам проходу, Дулі тиче — хоч куди! Пошукай таку, знайди! Тільки ж скоро у чужинця Вже новий з’явився план: Здати мавпу до звіринця — Хай побавить токіян. З того часу мавпа тая В зоопарку проживає Й завжди — зранку і допізна — На очах у глядачів Демонструє штуки різні, Що хазяїн научив. Йдуть токійці й токіянки, Щоб у затінку, в глуші Не над нею, а над янкі Посміятись від душі. — Обережніше, панове, Розпанаха кімоно вам! — Сумку швидше приберіть, Бо поцупить гроші вмить! — Всім своїм вона манерам Вчилась в янкі-офіцера! — У самого генерала, Кажуть, теж уроки брала!.. Від дотепного слівця Сміхом повняться серця, І пекуча, і гірка Раптом думка виника: Скільки мавп, бридкіш цієї, У військовій формі США Хваста вищістю своєю І країну спустоша!..1953
В основу цього вірша ліг дійсний факт, який мав місце в Японії і широко описаний в тамтешній пресі.