Виповнений сили

А під горою, виповнена сили,
Лугами розлипається Десна.

...і радісно стає удвоє.

...і я сьогодні мовити хотів
про інші ліки, що за порошків
у сто разів приємніші
                       для хворих.

...скажу, не криючись немало.

Весна, весна і серце набрякає.

За колбудом небу жарко —
Що то — юності снага!..
І тоді стара доярка
В коло входить сповага.
...ходить павою по саду.

А руками шию обів’є,
в небо рветься серденько моє.

...Милому руками шию обів’ю.
Кохання скрізь мене стріча...

Не принаджуй мене. Я тебе
                                   не люблю.
Отож сьогодні просто,
                      без прикрас,
Скажу за всіх...

Ах, яка ж ти ясна, далина
                      заозерна!
Ах, яка ж ти чекана,
                 пора золота!
Михайло Ігнатенко.
    Із збірки «Деснянські весни»
Там, де Десни чарівні грають плеса,
Де, виповнений сили, я ішов,
Там шишки лускають, верба довготелеса,
Біля копиць і скирт була любов.

Скажу усім, немало я не скрию,
Жде під колбудом любка дорога,
Мені дівчата кидались на шию,
А я повз них проходив сповага.

І чорноброві били мене веслами,
А я шукав в кишенях порошків.
Вони мене в’язали перевеслами,
Я ж від дівчат подався до стіжків.

Біг швидко, вдвоє... Серце набрякало.
І не ставало в мене більш терпцю,
І я скажу, не криючись немало,
Любистком натирали по лицю.

Мо’, скаже хто, що дуже недолугий
У мене вийшов цей сумнівний вірш,
Ах, я скажу за всіх, хоч, може, другий,
Ах, це б сказав далеко грамотніш.