Микола Яровий

Випадок на прийомі

У прийомну до Князькова
Привели турботи жінку.
— Зачекайте, — сухо мовив, —
Зараз я... одну хвилинку!

Після зустрічі цієї
Жінка жде свого прийому...
А Князьков забув про неї...
І пішов собі додому.

І прохачка знов без краю
Міря закутки похмурі:
— Одного йому бажаю:
У моїй побути шкурі...

Тільки це вона сказала,
Дивна трапилася штука:
Жінка враз касиром стала,
А Князьков до неї стука:

— Прошу видати зарплату...
Преміальні, наднормові... —
І кишеню черевату
Вже трима напоготові.

Жінка глянула: ну й лихо!
Посміхнулася в хустинку:
— Зачекайте, — каже тихо, —
Зараз я... одну хвилинку!

І хоч «шеф» не має часу,
Та сидить, чека «прийому»,
А вона замкнула касу...
І пішла собі додому.

— Гвалт! Рятуйте! Бюрократи! —
Заволав Князьков щосили, —
Та їх треба в шию гнати,
Щоб за носа не водили!

— Правда ваша, — кажуть люди, —
Ми цього чекали слова...
Треба гнати їх усюди,
Починаючи... з Князькова!
Джерело:
Микола Яровий. Бриючим польотом. — К.: Рад. письменник, 1959. — 61 с.