Микола Яровий

Пригода з лектором

На горі село Підскоки,
Там, як лялечка, хати,
Щоб до нас пройти в Сороки,
Через нього треба йти.

Шлях прослався рівно, просто,
Йдуть по нім старі й малі, —
Та рідким зробився гостем
Лектор в нашому селі.

Раз один зібравсь нівроку
І питає: — Як пройти? —
А йому: — Ідіть Підскоком,
Кілометрів три туди.

Насурмончив лектор брови:
— Я таких не чув ще див…
Сорок літ живу, — промовив, —
Та підскоком не ходив!..

Дивні назви мають села,
Скаже хто — старим війне:
Звуть Сумне — воно веселе,
Темним звуть — воно ясне!
Джерело:
Микола Яровий. Бриючим польотом. — К.: Рад. письменник, 1959. — 61 с.