Євген Васильченко

Байки

Верхолаз

— Гей, верхолази, славні люди! —
Гукав Іван і бив себе у груди. —
Пустіть мене на висоту!
Не підведу! —
Пустили. Зліз. Робота — як робота.
Працюй, коли уміння є й охота,
Але враховуй свій найменший рух.
— Чому ж сидиш, зів’яв, Іване,
Як той лопух?
— Даруйте, щось забило дух!
А як униз погляну —
Аж пальці терпнуть, наче неживі,
Все крутиться у голові,
Не можу вниз дивиться! —
І день минув — не довелось трудиться.

Що ж, висота — є висота!
Не всяк до неї дороста!