— Чим ти живеш? — спитала Миша Свою сусідку по норі. — Учора гризла сухарі, Сьогодні... Тс-с! Потрібна тиша! Тоді і я не пропаду: В коморі різні є припаси: Зерно, і сало, і ковбаси! Заходь, для тебе я знайду... — Ну що ти! Не тому питаю! Тобі допоможу, як маєш ти нужду. А я харчів подібних не вживаю, У мене цукор-рафінад. Гризу його три дні підряд, І настрій маю пречудовий. У гості кличу — стіл готовий! — Спасибі, я прийду, бо цукор — добра річ! І дійсно, у якусь там ніч Зайшла і... остовпіла — В норі лежала грудка цукру біла, А біля неї Миша задубіла. Того не відала дурепа молода: Саме солодке у житті — біда!
