Євген Васильченко

Байки

Цукровий діабет

— Чим ти живеш? — спитала Миша
Свою сусідку по норі.
— Учора гризла сухарі,
Сьогодні... Тс-с! Потрібна тиша!
Тоді і я не пропаду:
В коморі різні є припаси:
Зерно, і сало, і ковбаси!
Заходь, для тебе я знайду...
— Ну що ти! Не тому питаю!
Тобі допоможу, як маєш ти нужду.
А я харчів подібних не вживаю,
У мене цукор-рафінад.
Гризу його три дні підряд,
І настрій маю пречудовий.
У гості кличу — стіл готовий!
— Спасибі, я прийду, бо цукор — добра річ!
І дійсно, у якусь там ніч
Зайшла і... остовпіла —
В норі лежала грудка цукру біла,
А біля неї Миша задубіла.
Того не відала дурепа молода:
Саме солодке у житті — біда!
Джерело:
Васильченко Є.Д. Гоп, мої гречаники: Байки. Гуморески / [Худож. Л. К. Сторожук]. — X.: Прапор, 1984.— 47 с., іл.