— У нас отут, на сонячній вершині, Порядок, спокій, чистота. І за оці причіпки Журавлині Тобі потрібно вискубти хвоста! — Орел розправив крила дужі І вже хотів було пірнути у блакить, Як Журавель спинив: — Хвилинку, друже! Логічно спробуй розсудить: У мене там, в долині? П’ять Слимаків було на капустині. Чотири є. А п’ятий де? Все обшукав від краю і до краю — Нема. А слід сюди веде. Дозволь я Слимака у тебе пошукаю. Я ж не кажу, що ти його сховав, Його пригрів, нагодував. Та, може, в нього є зв’язки незримі, Чиєсь міцне крило, Що Слимака на скелю підняло… — Шукай! Знайди! — Орел політ затримав. — Якщо вже справа обернулась так. ... Перевернули камінь — і Слимак На сонечку зіщулився, зібгався— — Ти як сюди добрався? — Свій дзьоб Орел заніс над Слимаком. — Я… я… повзком.
