Євген Васильченко

Наречена

Шукала наречено жениха.
Звичайна річ. Немає в тім гріха.
Але один прийшов путящий:
Розумний, гарний, сильний, роботящий!
Такому жениху
Барвисті килими розстелюй на шляху!
А тут... від райського порогу
Він з гарбузом верта, їй-богу!
А згодом інший кліпає очима,
А там і третій гарбуза отримав...
Не пощастило. Що ж їм нарікати?
Дівчина мудра, — треба вибирати!
Шлюб — то не твіст і не чарльстон,
На все життя заводиться пластинка!
Тут поспішати — не резон...
І от... від щастя сяє жінка:
Знайшла нарешті те, що слід!
(Що значить пошуки й удача!)
Тепер у неї «Волга», й дача,
І шуба норкова... Та ще в придачу
Дід!