— Ех, Зайчику, даремно ти стрибаєш! Мене одначе не переконаєш У тім, що ти Сягнув науками значної висоти, Поглянь на себе: наче дід, зігнувся, За вуха окуляри зачепив... Якби ж то хоч порядно одягнувся! А то живеш, як і до того жив, В сіренькій, непомітній шубі. Ні, треба жити, як на сцені, в клубі, В солідній пишноті І красоті! Приміром, ми, червоні Мухомори! Ти подивись, які узори На шапці на моїй! Ми виділяємося в хащі лісовій Із сірого масиву. Солідна шапка — не пусті слова! — Тут Заєць перервав промову цю спесиву: — Ні, Мухоморе! Все це трин-трава, Бо толку мало, Що в тебе шапка, ніби в кардинала! Під шапкою ж відсутня голова!
