Євген Васильченко

Байки

Лобода

Край поля
Росла висока Лобода.
Можливо, бур’яну всміхнулась доля,
Як поле обробляли. А тепер — біда!
Господар, що врожай пильнує,
До Лободи прямує.
Сапа по стеблах хрумкотить,
Все ближче, ближче мозолисті руки...
— Стій! — Лобода кричить, —
Не знаєш ти новітньої науки!
До бур’янів старий підхід?
Я буду скаржитись! Провчать тебе як слід!
Тепер потрібно техніку вживати!
Нові отрутохімікати!

Знаходить дармоїд ще й не такі слова,
Як має під сапу потрапить голова!
Джерело:
Вусаті діти: байки, гуморески, усмішки, жарти, епіграми літературні пародії, сатиричні рядки. — Харків : Прапор, 1974. — 207 с.