Край поля Росла висока Лобода. Можливо, бур’яну всміхнулась доля, Як поле обробляли. А тепер — біда! Господар, що врожай пильнує, До Лободи прямує. Сапа по стеблах хрумкотить, Все ближче, ближче мозолисті руки... — Стій! — Лобода кричить, — Не знаєш ти новітньої науки! До бур’янів старий підхід? Я буду скаржитись! Провчать тебе як слід! Тепер потрібно техніку вживати! Нові отрутохімікати! Знаходить дармоїд ще й не такі слова, Як має під сапу потрапить голова!
