Петро підвівся і сказав: — Я рад, Що нам довірили таку роботу! Ми, друзі, вийдемо в суботу Гуртом саджати виноград! В долині тій, де сонця грають хвилі, Ростимуть пагінці розкішні, повносилі. І сів Петро. Його штовхає Гриць: — Ти дійсно віриш в цю затію? — Та що там — віриш! Добре розумію, Що ми наробимо дурниць! В отій долині, на біду, Садити можна тільки лободу. Затія ця — лише тягар на плечі. Та шефу я, даруй, не суперечу.
